Дуже цікаво спостерігати за інтересом партнерів до Uspacy від ідеї до нинішнього стану речей.

Коли ми більше року тому оголосили про початок роботи над продуктом, то більшість тих, кого ми знали, однозначно позитивно сприйняли цю новину. Але за 9 місяців розробки фокус уваги потенційних партнерів було розпорошено.

Сьогодні перша річниця Uspacy. Звісно ж, думка створити цю компанію з'явилася кількома місяцями раніше, а насправді я був вже готовий до цього кроку за півтора роки до того. Просто сам ще не усвідомлював це. Але саме рік тому ми з партнерами зареєстрували український Uspacy.

Не просто візерунок на сорочці з льону, а генетичний код українця. Бути вільним та попри все зберігати вірність собі та своїм принципам.

Слава Україні

Нещодавно у одному інтеграторському чатику розгорілися неабиякі пристрасті. Один з українських розробників CRM-систем, який має партнерську програму, запустив рекламу в стилі «Досить годувати інтеграторів! Не переплачуй за впровадження нашого продукту через партнерів, звертайся до нас напряму!». Я не хочу обговорювати адекватність цього кроку, але він стає ще одним свідоцтвом тотального нерозуміння партнерської моделі у бізнесі. Багато хто підсвідомо розуміє, що вона дає багато можливостей для розвитку, але мені відомі лише одиниці успішних історій партнерства. Одні дають дуже маленькі знижки, інші високо підіймають поріг входу у партнерську програму, хтось вважає витрати на розвиток партнерської мережі зайвими та майже ніхто не будує стосунків з партнерами. Чому ж так відбувається, якщо плюси цієї моделі очевидні?

Оскільки дорогою додому я нарешті виспався у Варшаві та рано прокинувся, то розкажу про власні враження та висновки від поїздки на OMR Festival 2023.

У пошуках відповідей люди завжди шукають підтвердження своїх думок. Ми витягуємо назовні та гіпербалізуємо докази власної правоти, при цьому ігноруємо те, що протирічить або заважає нашим приємним ідеям. Ми намагаємося не помічати або знецінювати те, що не підтверджує нашу точку зору. Навпаки, підсвідомо тягнемося до тих, хто транслює гарні для вас новини.

Зупиніться й озирніться: якщо навколо вас сформувалося середовище, в якому все підтверджує ваші думки і всі згодні з вами, то вітаю — ви у пастці. Так, в створеній кулі приємно та комфортно, але без альтернативних думок, які помножені на силу критичного мислення, практично неможливо побачити реальну картину світу. В контексті менеджменту організації проблема може призвести до руйнівних наслідків, якщо всі наймані вами фахівці не намагаються або нездатні запропонувати вам іншу точку зору.

Тож, якщо ви спіймали себе на думці, що з вами всі погоджуються, а всі ваші ідеї геніальні, то спробуйте...

Маю дві фрази-тригери, які знецінюють все, що може далі сказати людина у розмові.

«Я б на твоєму (їх) місці…» та «Краще б ти (вони)…». Для мене це абсолютний і беззаперечний показник людської інтелектуальної незрілості. Бо, по-перше, ніхто не може повернутися на місце іншого на момент прийняття рішень за певних обставин. А по-друге, зовсім не обов’язково обирати між варіантами, бо життя та бізнес — це шахи, а не підкидування монети.

Особливо корисно це усвідомлювати управлінцям, які замість обирати між чорним і білим зможуть здогадатися про наявність відтінків сірого, а ще краще — згадати про цілу палітру кольорів.

Гнучкість (не плутати з безпринципністю) завжди цінніша за категоричність.

Всі поціновувачі вінілу поділяються на три категорії.

Люди з першої категорії купуть платівки тих виконавців та ту музику, яку полюбляють. Їм подобається слухати улюблене в особливій якості з надихаючою естетикою. Вони роблять передзамовлення майбутніх релізів і з трепетом чекають на посилку. Люблять лімітовані відання та кольорові, особливі варіанти. Дуже цінують платівки з автографами.

Один із викликів, які постають перед стартапом на самому початку роботи — це тримати баланс між бажаним і реальними можливостями. Ну й позбутися перфекціонізма. Презентований та працюючий недосконалий продукт, яким вже користуються перші клієнти та дають зворотний зв'язок, набагато кращий, ніж ідеальна система, яку так ніколи й не випустять.

Іноді в коментарях до дописів чи особистому спілкуванні мені пишуть: «А чи не можна було відтестувати все трохи довше та випустити продукт пізніше?». Я відповідаю, що це було б помилкою.

Краще якомога швидше випустити MVP (minimum viable product), перевірити продуктові гіпотези на живих користувачах і почати отримувати перші гроші, ніж беззупинно полірувати ідеї у власній мильній бульбашці та покращувати, покращувати, покращувати...