— Ну чого тобі не спиться? Сьогодні ж четвер, не треба о п'ятій вставати на тренування, — кажу я своєму собаці, який прокинувся о четвертій. Збираємося, виходимо. Чомусь цього разу йдемо довгим маршрутом, аж раптом...

Я одразу розумію що сталося. Під гучні вибухи, які лунають кожні кілька секунд , пишу повідомлення всім, хто важливий для мене. Ні, це не сон. У них або у їх рідних в Україні те саме. Значить, війна...

То був єдиний день, коли я відчував страх. Але то був й день, коли я прийняв найважливіше для себе рішення обрати свободу та не втратити гідність.

Попереду були 365 днів нерозуміння та невизначеності, втрат і болю. Але то були й 365 днів незламності та впевненості у майбутню перемогу.

Так, ворог вкрав наше життя. Але раби не можуть вкрасти свободу у вільних людей. Саме тому ми переможемо! Бо світло завжди перемагає темряву, а правда — брехню.

Слава Україні!