Мені завжди було цікаво — як люди створюють креативні концепції? Що потрібно для того осяяння, яке потім вишикує окремі ідеї в ланцюжок, на базі якого з’явиться творчий продукт?

На колишньому місці роботи у нас навіть виник мем з картоплею для однієї колежанки, бо одна з неймовірних ідей явилася їй, коли вона чистила цей овоч на вечерю. Ми тоді ще подарували їй на день народження мішок картоплі, щоб джерело осяянь не вичерпувалося )

Тепер я маю займатися цим сам. І тепер я знаю, що для мене працюють три елементи цього процесу — жорсткий кінцевий термін, «накачування» та «натупцювання».

З дедлайнами все зрозуміло: у жорстких часових обмеженнях мозок вимушений відкидати несуттєве та концентруватися на ключових речах. При цьому невідворотність настання події дивним чином мобілізує додаткові ресурси для руху.

«Накачування» — це спосіб отримати більше даних для того, щоб мозку було з чого створювати. Більше зустрічей, більше розмов, більше прикладів інших, більше базової інформації. Це наче наливати у воронку з ситом більше рідини, щоб на виході отримати міцний чистий потік.

Нарешті, «натупцювання» (є взагалі таке слово?) — це глибоке занурення у отриману інформацію, активне «думання», постійне прокручування в голові одних і тих самих образів, поки вони не перетворяться на стрункий ланцюжок нової ідеї.
Чому саме «натупцювання»? Бо у мене воно запускається, коли я неквапом ходжу, гуляю з собакою або тупцюю колами. Це суто індивідуальний процес, будь-яке втручання тільки відволікає мене та появу рішення. Але раптом БАААМС! — і окремі думки, слова чи образи миттєво шикуються у рядок або навіть у цілі фрази та формулювання, які тільки встигай записувати! У цей момент у голові аж світлішає — може саме тому це називається осяянням? )
Так, далі все це ще потребуватиме доопрацювання, шліфування та полірування, але з цим вже можна працювати як з гарною сировиною для майбутнього продукту.

А як цей процес побудовано у вас?