У мене з’явилося нове захоплення — слухати улюблену та просто музику на вінілових платівках.

Колись давно, у моєму дитинстві у моєї родини була колекція старезних важкеньких таких платівок на 78 обертів та радянська радіола Рекорд 314. Я пам’ятаю як вмикав їх, слухав Ріо-Ріту та якусь радянську оркестрову музику. Вже у підлітковому віці до них приєдналися платівки групи «Кино» та прозорі гнучки диски, які можна було роздобути у музичних часописах...

Я згадав про вініл кілька місяців тому. У мене майже немає знайомих, які захоплюються ним, не було й якихось поштовху чи події, які б примусили мене глянути на це. Бажання з’явилося просто нізвидки.

Я дуже довго обирав програвач. Дізнався який привід у них буває, які мають бути вага та матеріал, які бувають звукознімачі та голки. Прочитав все про антискейтінг, фонокоректори, системи автоматики, форми та матеріал тонарма, типи картріджів, схеми під’єднання до акустики. Нарешті зупинився на чорному Denon DP-400, але купити його в Україні на той момент було дуже непросто. Дякую другу Тарасу, який зміг придбати його для мене в Європі.

Замовляти платівочки почав ще до того, як отримав програвач. Першим з’явився свіженький на тот момент альбом Unlimited Love від Red Hot Chili Peppers, який, знову ж таки, зміг дістати Тарас. А потім понеслося...

Чим мене приваблює нове захоплення?

1. Слухати музику на вінілі — не самий зручний спосіб, але саме у ньому є своя естетика. Ти дивишся на свою колекцію, обираєш що саме хочеш послухати зараз. Береш альбом з полиці, розкриваєш його, дістаєш конверт з диском, вилучаєш платівочку. Оглядаєш диск, щоб на ньому не було ворсинок чи пороху, якщо потрібно — охайно видаляєш їх. Вмикаєш акустику. Знімаєш кришку програвача, кладеш платівку на сліпмат, вмикаєш програвач на обрану частоту обертів. Знімаєш замочок з тонарма, заводиш його над початком доріжки, повільно опускаєш важіль тонарма, закриваєш очі — і занурюєшся у світ ідеальної музики...

2. Ти повністю підкоряєшся музиці так, як це задумав автор. Не можна просто взяти та перескочити на інший трек, або зненацька почати слухати інший. бік платівки. Насправді, можна, але хто ти після цього? Ні ні, ти маєш слухати композиції одну за одною саме так, як це має звучати за драматургією.

3. Якість відтворення найвище серед тих, що доступні. І вже точно набагато краща, ніж у стрімінгових сервісів навіть через гарні навушники.
Ти можеш чітко почути всі звуки у всіх діапазонах частот. Якість не погіршується, коли ти робиш гучність меншою. Втіха справжнього меломана!

4. Вінілові платівки — окремий особливий світ. Зазвичай люди колекціонують все поспіль, скуповуючи диски сотнями за копійки (або не дуже) у будь-якій якості. У цьому сенсі я відрізняюсь від більшості аудіофілів: віддаю перевагу найновішій техніці, купую тільки перевірену та улюблену музику, тільки нові видання або перевидання, намагаюся обирати лімітовані версії платівок, кольорові їх версії або deluxe-комплекти (от просто заараз чекаю на колекційний альбом XXV Робі Вільямса з власноруч ним підписаним вінілом, deluxe-CD та трьома додатковими різнокольоровими CD). Я створюю свою колекцію не заради колекції, а виключно через те, що хочу слухати улюблену музику у максимальній якості. До речі, приєднуйтесь!

А ще для кармічного балансу завів собі правило: купив нову платівочку — одразу задонатив ЗСУ.

Отже, приєднуйтесь, якщо теж маєте таке захоплення )