Перша спроба перейти на солов’їну відбулася чотири роки тому. Тоді я почав писати українською у соціальних мережах. Спочатку іноді з онлайн-перекладачем, потім самостійно. Навіть отримував задоволення від того, що вдалося знайти цікаву фразу або питомо українське слово. Але у побуті все ще продовжував користуватися російською.

Три роки тому, на першій парі Executive MBA у Києво-Могилянській бізнес школі під час знайомства групи Олена Мальцева запитала: «Дмитре, ви чудово пишете українською. Чому ж ще говорите російською?». І тоді я дав слово говорити у школі виключно державною мовою, але у побуті все ще продовжував спілкуватися так, як звик.

З початком війни української у моєму оточенні стало набагато більше. Половина колег, всі колишні одногрупники, більша частина друзів — всі вони свідомо почали говорити на рідній мові. Тепер вже в моєму житті її стало 80%.

Але раптом у День Незалежності я вирішив, що віднині та з усіма я говорю тільки українською. Так, тимчасово я висловлююся не так витончено та красномовно, але це справа декількох місяців щоденної практики. Головне, я більше не використовую мову, якою віддаються накази знищувати українську націю. І я отримую від цього величезне задоволення!

До речі, ще до реєстрації нової компанії ми з хлопцями в Uspacy вирішили, що у нас не буде російської. Взагалі ніде — ані в продукті, ані в підтримці, ані в документації. Звісно ж, між собою спілкуємося ми теж державною.

Чи можете ви говорити зі мною російською? Авжеж, але відповідь почуєте лише мовою Івана Франка, Ліни Костенко, Святослава Вакарчука та Петрика П’яточкина.

Чи варто вам переходити на солов’їну? Так, бо у російської немає майбутнього в нашій країні. І чим раніше ви зробите це, тим краще адаптуєтесь та швидше почнете повноцінно говорити українською.

Слава Україні!